Obituary for Yaroslav F. Dukan
Yaroslav Fedorovich Dukan was born on December 24, 1937 in the village of Ploska, Rivne Region, Ukraine. The son of a Christian family of Fedor and Tetyana Dukan. He was the seventh child. His childhood was spent during the years of war, life was far from simple. During one winter 4 Nazis entered the home of my dad, overtaken by the hospitality of my grandmother and smitten by all the young kids running around they didn't cause trouble. One Nazi spotted my Dad, who was 5 years old at the time running around the house excited/scared by the intruders. In effort to keep him calm the soldier showed my Dad a Harmonica and began to play it. Dad was frozen with interest and loved that musical instrument so much that the solider was forced to leave it with Dad. This is where my Dad's love for music began. After the war he went to school. Later, he went to the city of Sarny, Ukraine to study as a tractor mechanic. Then he served in the army, in the harsh, mountain rich region of Transbaikalia Russia. He served for 3 years. At the end of his service, he had the rank of senior sergeant, tank commander, commanding 4 tanks. He often was granted special vacations for his excellent tank handling and shooting skills. After the army, he moved to Vorkuta Russia, a town situated north of the artic circle, to work as a coal miner, as you can see dad loved the easy life. There he gave his heart to God and received water baptism. He later became choir and the orchestra director.
Being Christian in the Soviet Union was forbidden, and refusing to work with and for the KGB was a crime.
This resulted in raids and persecution on the church and Dad personally which made him return to Ukraine in 1970, to the city of Lutsk and then to study in Chernihiv and begin work at the factory of musical instruments, sparking his love for music and musical instruments. He later received a diploma as a piano tuner and a senior musical tech at the Lutsk Musical University
In January 1997, he moved his family to live permanently in the USA
Becoming a member of The Slavic Church of Christ and a member of the church choir. He was A lead piano tuner and tech at Jordan Kitts Music, Piano Craft, Maryland Piano and Piano Man.
Dad was strong, patient, and kind. He always found some way to make you feel safe.
When I was 11, dad took me on my first driving lesson. Though my mom was not too happy, those are some of my favorite memories, just driving in a car together, getting lost, and always finding our way, together.
Once I came over my parents home and in the back yard found a new building, not a shed but a building that he erected on his own, which my dad built in his 80s. He would move massive pianos himself, never turned down physical activity and was the strongest guy I knew. He would always show the nurses his muscles and how strong he is.
Dad loved learning new things and never stood down a challenge. Whether it was earning a new diploma, helping renovate a business, or fostering all the animals that you took on over the years. God gave him many talents but he took on loving and caring others as the most important task. Even up until his last day, his only concern was for his grandson to have eaten well and to go to music school.
To me dad, was a safe place. I always remember this one moment. When we first moved to America, we ended up buying a 1986 Plymouth Voyager minivan, it was old, unreliable, and very maroon we would spend many evenings and weekends working on this van together with Dad. One Saturday we replaced the alternator and decided we needed to drive around to test to see if it works properly.
We went from Dundalk, to Essex, to Highlandtown and then eventually ended up on 95. We got lost, very lost, this was a time before cellphones and GPS and we ended up driving around for hours before making it home.
Being lost in a new city and country with limited English should have been a scary experience, but not to me. To me at that moment all that mattered, is that we were together. In this little, old, van, just us against the entire world.
Dad talked for hours, sharing wonderful stories, he made me feel so calm, so safe and at peace. That is how I'll always remember my dear dad. As a safe harbor, a beautiful positive human. I love you dad and I'll always miss you, thank you for being my safe harbor
Yaroslav Fedorovich Dukan had 3 children, 4 grandchildren, 4 great-grandchildren.
On a peaceful, warm Saturday. November 12, 2022 at 12:25pm, the Lord called Dad Home.
We are sad, this is a great loss for us. But we know that he is at peace and with God. May his memory be a blessing for us all. I look forward to driving with you again one day. We love you, Tato.
Панегірик
Ярослав Федорович Дукан народився 24 грудня 1937 року в селі Плоска Рівненської області, Україна. Син християнської родини Федора та Тетяни Дукан. Він був сьомою дитиною. Його дитинство пройшло в роки війни, життя було далеко не простим. Однієї зими 4 нацисти увійшли в дім мого тата, захоплені гостинністю моєї бабусі та вражені всіма маленькими дітьми, які бігали навколо, вони не створювали біди. Один нацист помітив мого тата, якому на той час було 5 років, який бігав по дому, схвильований/наляканий вторгненнями солдатів. Щоб його заспокоїти, солдат показав йому губну гармошку і почав на ній грати. Тато завмер від інтересу і так полюбив той музичний інструмент, що солдат змушений був залишити його татові. Тут почалася любов мого тата до музики. Після війни пішов до школи. Згодом поїхав до міста Сарни, Україна, щоб отримати спеціальність слюсаря-трактора. Потім служив в армії, в суворому, багатому горами краю Забайкальської Росії. Прослужив 3 роки. Після закінчення служби мав звання старшого сержанта, командира танка, командував 4 танками. Йому часто надавали спеціальні відпустки за відмінне керування танком і навички стрільби. Після армії він переїхав до Воркути, Росія, містечко на північ від полярного кола, щоб працювати шахтарем, як бачите, тато любив легке життя. Там він віддав своє серце Богові і прийняв водне хрещення. Згодом став керівником хору та оркестру.
Бути християнином у Радянському Союзі було заборонено, а також відмовлятися працювати з КДБ і на нього
Це призвело до нападів і переслідувань на церкву і тата особисто, що змусило його повернутися в Україну в 1970 році, в місто Луцьк, а потім вчитися в Чернігові і почати працювати на фабриці музичних інструментів, що викликало його любов до музики та музичних інструментів. Згодом отримав диплом настроювача фортепіано та старшого музичного техніка Луцького музичного університету.
У січні 1997 року він перевіз сім'ю на постійне проживання в США
Стати членом Слов'янської Церкви Христової та учасником церковного хору. Він був провідним настроювачем піаніно та техніком у Jordan Kitts Music, Piano Craft, Maryland Piano та Piano Man.
Тато був сильним, терплячим і добрим. Він завжди знаходив спосіб змусити вас почуватися в безпеці.
Коли мені було 11, тато взяв мене на мій перший урок водіння. Хоча моя мама була не дуже щаслива, це одні з моїх найулюбленіших спогадів: ми разом їхали в машині, заблукали й завжди знаходили дорогу разом.
Одного разу я прийшов до батьків додому і на задньому дворі знайшов нову будівлю, не сарай, а будівлю, яку він зводив власними силами, яку мій тато збудував у свої 80 років. Він сам рухав величезні піаніно, ніколи не відмовлявся від фізичних навантажень і був найсильнішим хлопцем, якого я знав. Він завжди показував медсестрам свої м'язи і те, який він сильний.
Тато любив вивчати нове і ніколи не відмовлявся від викликів. Чи це було отримання нового диплому, допомога в оновленні бізнесу чи виховання всіх тварин, яких ви взяли протягом багатьох років. Бог дав йому багато талантів, але найважливішим завданням для нього став любов і турбота про інших. До останнього дня його єдиною турботою було, щоб онук добре поїв і ходив до музичної школи.
Для мого тата це було безпечне місце. Я завжди пам'ятаю цю одну мить. Коли ми вперше переїхали до Америки, ми купили мікроавтобус Plymouth Voyager 1986 року випуску, він був старий і ненадійний, і дуже темно-бордовий, ми проводили багато вечорів і вихідних, працюючи над цим фургоном разом. Однієї суботи ми замінили генератор змінного струму і вирішили, що нам потрібно проїхатися, щоб перевірити, чи він працює належним чином.
Ми поїхали з Дандалка, Ессекса, Хайлендтауна, а потім зрештою опинилися на 95. Ми заблукали, дуже заблукали, це були часи, коли ще не було мобільних телефонів і GPS, і ми закінчили годинами їздити, перш ніж добратися додому.
Загубитися в новому місті та країні з обмеженою англійською мало бути страшним досвідом, але не для мене. Для мене в той момент важливо було лише те, що ми разом. У цьому маленькому старому фургоні, дуже загубленому, лише ми проти всього світу.
Тато годинами розмовляв, розповідав чудові історії, він змусив мене почуватися таким спокійним, безпечним і мирним. Таким я завжди буду пам’ятати свого дорогого тата. Як безпечна гавань, прекрасна позитивна людина. Я люблю тебе, тату, і я завжди буду сумувати за тобою, дякую, що ти моя надійна гавань
Ярослав Федорович Дукан мав 3 дітей, 4 онуків, 4 правнуків.
У мирну теплу суботу. 12 листопада 2022 року о 12:25 Господь покликав тата додому.
Ми сумуємо, це велика втрата для нас. Але ми знаємо, що він у мирі та з Богом. Нехай пам’ять про нього буде благословенням для всіх нас. Я з нетерпінням чекаю колись знову поїхати з тобою. Ми любимо тебе, Тато.
Respectfully
On Saturday, November 12, 2022, Yaroslav F. Dukan passed away. He was the husband of Nadia Dukan. He was born in Ukraine on December 24, 1937 to the late Tatyana (nee Chuprick) and Fedor Dukan. He is survived by 3 children, 2 sisters, 4 grandchildren and 4 great-grandchildren. He was preceded in death by 6 siblings.
A viewing will be on Wednesday, November 16, 2022 at Eline Funeral Home, 11824 Reisterstown Road, Reisterstown, MD 21136 from 12 – 1 pm with a funeral service beginning at 1 pm. Burial will follow at All Saints Cemetery in Reisterstown, MD.
Being Christian in the Soviet Union was forbidden, and refusing to work with and for the KGB was a crime.
This resulted in raids and persecution on the church and Dad personally which made him return to Ukraine in 1970, to the city of Lutsk and then to study in Chernihiv and begin work at the factory of musical instruments, sparking his love for music and musical instruments. He later received a diploma as a piano tuner and a senior musical tech at the Lutsk Musical University
In January 1997, he moved his family to live permanently in the USA
Becoming a member of The Slavic Church of Christ and a member of the church choir. He was A lead piano tuner and tech at Jordan Kitts Music, Piano Craft, Maryland Piano and Piano Man.
Dad was strong, patient, and kind. He always found some way to make you feel safe.
When I was 11, dad took me on my first driving lesson. Though my mom was not too happy, those are some of my favorite memories, just driving in a car together, getting lost, and always finding our way, together.
Once I came over my parents home and in the back yard found a new building, not a shed but a building that he erected on his own, which my dad built in his 80s. He would move massive pianos himself, never turned down physical activity and was the strongest guy I knew. He would always show the nurses his muscles and how strong he is.
Dad loved learning new things and never stood down a challenge. Whether it was earning a new diploma, helping renovate a business, or fostering all the animals that you took on over the years. God gave him many talents but he took on loving and caring others as the most important task. Even up until his last day, his only concern was for his grandson to have eaten well and to go to music school.
To me dad, was a safe place. I always remember this one moment. When we first moved to America, we ended up buying a 1986 Plymouth Voyager minivan, it was old, unreliable, and very maroon we would spend many evenings and weekends working on this van together with Dad. One Saturday we replaced the alternator and decided we needed to drive around to test to see if it works properly.
We went from Dundalk, to Essex, to Highlandtown and then eventually ended up on 95. We got lost, very lost, this was a time before cellphones and GPS and we ended up driving around for hours before making it home.
Being lost in a new city and country with limited English should have been a scary experience, but not to me. To me at that moment all that mattered, is that we were together. In this little, old, van, just us against the entire world.
Dad talked for hours, sharing wonderful stories, he made me feel so calm, so safe and at peace. That is how I'll always remember my dear dad. As a safe harbor, a beautiful positive human. I love you dad and I'll always miss you, thank you for being my safe harbor
Yaroslav Fedorovich Dukan had 3 children, 4 grandchildren, 4 great-grandchildren.
On a peaceful, warm Saturday. November 12, 2022 at 12:25pm, the Lord called Dad Home.
We are sad, this is a great loss for us. But we know that he is at peace and with God. May his memory be a blessing for us all. I look forward to driving with you again one day. We love you, Tato.
Панегірик
Ярослав Федорович Дукан народився 24 грудня 1937 року в селі Плоска Рівненської області, Україна. Син християнської родини Федора та Тетяни Дукан. Він був сьомою дитиною. Його дитинство пройшло в роки війни, життя було далеко не простим. Однієї зими 4 нацисти увійшли в дім мого тата, захоплені гостинністю моєї бабусі та вражені всіма маленькими дітьми, які бігали навколо, вони не створювали біди. Один нацист помітив мого тата, якому на той час було 5 років, який бігав по дому, схвильований/наляканий вторгненнями солдатів. Щоб його заспокоїти, солдат показав йому губну гармошку і почав на ній грати. Тато завмер від інтересу і так полюбив той музичний інструмент, що солдат змушений був залишити його татові. Тут почалася любов мого тата до музики. Після війни пішов до школи. Згодом поїхав до міста Сарни, Україна, щоб отримати спеціальність слюсаря-трактора. Потім служив в армії, в суворому, багатому горами краю Забайкальської Росії. Прослужив 3 роки. Після закінчення служби мав звання старшого сержанта, командира танка, командував 4 танками. Йому часто надавали спеціальні відпустки за відмінне керування танком і навички стрільби. Після армії він переїхав до Воркути, Росія, містечко на північ від полярного кола, щоб працювати шахтарем, як бачите, тато любив легке життя. Там він віддав своє серце Богові і прийняв водне хрещення. Згодом став керівником хору та оркестру.
Бути християнином у Радянському Союзі було заборонено, а також відмовлятися працювати з КДБ і на нього
Це призвело до нападів і переслідувань на церкву і тата особисто, що змусило його повернутися в Україну в 1970 році, в місто Луцьк, а потім вчитися в Чернігові і почати працювати на фабриці музичних інструментів, що викликало його любов до музики та музичних інструментів. Згодом отримав диплом настроювача фортепіано та старшого музичного техніка Луцького музичного університету.
У січні 1997 року він перевіз сім'ю на постійне проживання в США
Стати членом Слов'янської Церкви Христової та учасником церковного хору. Він був провідним настроювачем піаніно та техніком у Jordan Kitts Music, Piano Craft, Maryland Piano та Piano Man.
Тато був сильним, терплячим і добрим. Він завжди знаходив спосіб змусити вас почуватися в безпеці.
Коли мені було 11, тато взяв мене на мій перший урок водіння. Хоча моя мама була не дуже щаслива, це одні з моїх найулюбленіших спогадів: ми разом їхали в машині, заблукали й завжди знаходили дорогу разом.
Одного разу я прийшов до батьків додому і на задньому дворі знайшов нову будівлю, не сарай, а будівлю, яку він зводив власними силами, яку мій тато збудував у свої 80 років. Він сам рухав величезні піаніно, ніколи не відмовлявся від фізичних навантажень і був найсильнішим хлопцем, якого я знав. Він завжди показував медсестрам свої м'язи і те, який він сильний.
Тато любив вивчати нове і ніколи не відмовлявся від викликів. Чи це було отримання нового диплому, допомога в оновленні бізнесу чи виховання всіх тварин, яких ви взяли протягом багатьох років. Бог дав йому багато талантів, але найважливішим завданням для нього став любов і турбота про інших. До останнього дня його єдиною турботою було, щоб онук добре поїв і ходив до музичної школи.
Для мого тата це було безпечне місце. Я завжди пам'ятаю цю одну мить. Коли ми вперше переїхали до Америки, ми купили мікроавтобус Plymouth Voyager 1986 року випуску, він був старий і ненадійний, і дуже темно-бордовий, ми проводили багато вечорів і вихідних, працюючи над цим фургоном разом. Однієї суботи ми замінили генератор змінного струму і вирішили, що нам потрібно проїхатися, щоб перевірити, чи він працює належним чином.
Ми поїхали з Дандалка, Ессекса, Хайлендтауна, а потім зрештою опинилися на 95. Ми заблукали, дуже заблукали, це були часи, коли ще не було мобільних телефонів і GPS, і ми закінчили годинами їздити, перш ніж добратися додому.
Загубитися в новому місті та країні з обмеженою англійською мало бути страшним досвідом, але не для мене. Для мене в той момент важливо було лише те, що ми разом. У цьому маленькому старому фургоні, дуже загубленому, лише ми проти всього світу.
Тато годинами розмовляв, розповідав чудові історії, він змусив мене почуватися таким спокійним, безпечним і мирним. Таким я завжди буду пам’ятати свого дорогого тата. Як безпечна гавань, прекрасна позитивна людина. Я люблю тебе, тату, і я завжди буду сумувати за тобою, дякую, що ти моя надійна гавань
Ярослав Федорович Дукан мав 3 дітей, 4 онуків, 4 правнуків.
У мирну теплу суботу. 12 листопада 2022 року о 12:25 Господь покликав тата додому.
Ми сумуємо, це велика втрата для нас. Але ми знаємо, що він у мирі та з Богом. Нехай пам’ять про нього буде благословенням для всіх нас. Я з нетерпінням чекаю колись знову поїхати з тобою. Ми любимо тебе, Тато.
Respectfully
On Saturday, November 12, 2022, Yaroslav F. Dukan passed away. He was the husband of Nadia Dukan. He was born in Ukraine on December 24, 1937 to the late Tatyana (nee Chuprick) and Fedor Dukan. He is survived by 3 children, 2 sisters, 4 grandchildren and 4 great-grandchildren. He was preceded in death by 6 siblings.
A viewing will be on Wednesday, November 16, 2022 at Eline Funeral Home, 11824 Reisterstown Road, Reisterstown, MD 21136 from 12 – 1 pm with a funeral service beginning at 1 pm. Burial will follow at All Saints Cemetery in Reisterstown, MD.